Ви любите пліткувати? Ні? Особисто я це ненавиджу, незважаючи на обрану професію (зазвичай журналісти асоціюються найперше з плітками), обговорювати когось або слухати нісенітниці про себе однаково неприємно. Спочатку це викликає роздратування і злість (кому не дає спокою моя скромна персона?!), потім намагаюсь заспокоїти себе, дотримуючись принципу «не можеш змінити світ — зміни своє ставлення до нього». А згодом навіть весело стає: якщо про мене говорять за спиною, значить, я попереду! Починаєш відчувати себе зіркою :)
Плітки супроводжують нас від народження до смерті: спочатку пліткують про сім’ю, в якій ти народився, а як тільки стаєш дорослим і самостійним, доходить черга безпосередньо до тебе — тільки й встигаєш «переварювати» інформацію.
Жертвою пліток може бути кожен, незалежно від походження та соціального становища. Хоча, безперечно, чим багатша та відоміша людина, тим більше місця займатиме в «інформаційному просторі».
Як народжуються плітки? Починається все з джерела інформації. Ним може бути особа, з якою ви спілкуєтесь, або ваш персональний блог в Інтернеті: варіантів багато. Причому факти, якими володіє джерело, можуть бути правдивими лише на 5 відсотків. Далі чутка починає «рости»: кожен, кому вона потрапляє на «переробку» або «доопрацювання», додає до неї свою часточку, не шкодуючи фантазії. Саме так працює українське «БіБіСі» — «баба бабі сказала». Кінцевий результат може перевершити будь-які очікування! Й одного дня «з’ясується», що ви — наречена олігарха, син мільйонера, смертельно хвора людина або… повія (причому краще закордоном, бо в нашому місті поки що виживає лише друга найдревніша професія — журналістика :)
Швидкість народження чуток можете перевірити на власному досвіді. Як? Наприклад, додайте до списку друзів в одній із соціальних мереж (якщо ви там зареєстровані) якогось іноземного красеня (красуню), або скажіть якійсь своїй знайомій «Щось мене останнім часом нудить» (це має сенс, якщо ви — жінка). Будьте певні — наступного дня не встигатимете відповідати на телефонні дзвінки друзів та знайомих (їх виявиться дуже багато в той день). Можете, в принципі, нічого нікому не розповідати: люди в нашому краї талановиті, а відсутність фактів, як відомо, надихає на творчість.
Боятися чуток або нервувати через них не варто. Як каже ведучий одного з телевізійних шоу, «якщо про вас говорять, значить, ви зірка, — сяйте яскравіше!». А якщо самі маєте погану звичку попліткувати про когось, краще кидайте цю невдячну справу: рано чи пізно кожному з нас доведеться відповідати за свої вчинки, а розповсюдження пліток — не кращий з них.